By Hesham Eldeeb
O Lord, take away immortality,
but leave this cold apple cellar.
Take the souls and all your playthings, but spare our lives,
neither Adam’s, nor Eve’s, nor your son’s,
but my son’s life.
This damp cave in the cellar with a wooden floor
is the Promised Land,
but no, we need concrete instead.
The smell of cats, mattresses, a heap of soiled blankets.
The city lives, but someone sticks shells in it
like needles. A mad tailor stitches
an ugly sleeveless, headless jacket.
But we are people down here,
not mannequins.
The future is a door made of cloudy plexiglass–
the color of unpolished diamonds.
It slides away from you, smoothly, every minute,
with every breath, in or out.
Sometimes faster, sometimes slower if it’s curious,
but only in times of peace. In wartime,
the future just hops away, like a frog or grasshopper.
A moment–nothing ahead,
only a precipice. The void made of
spiteful rectangular pixels
from the game of a maniac
is waltzing.
In times of peace, the epoch slowly, evenly
licks us away,
like ice cream. But now the Kremlin Vova,
the crazy monitor lizard,
gnaws at us, at our blood-soaked earth
strewn with crushed concrete and stone,
his fangs dripping toxic saliva.
The rockets whirl in their ball of death.
The hunt for people is on;
a silver fox breaks the crust of ice over the snow,
diving headfirst for a vole,
diving for my neighbor Valentina.
Russian murderers are lit with
the shimmering slime of their sick ideas,
and I can see them for tens or hundreds of miles.
Our thoughts bounce like rocks from thick ice.
Our breath turns into white sea weeds.
We hold hands.
The emptiness is black and blue, the night is hungry.
An enormous cougar smells the balconies,
the whites of its eyes shining. Is there anyone alive?
The walls have been uprooted.
The trees have been twisted into a corkscrew.
The broken off staircases lead nowhere like unfinished poems.
The body on the asphalt is not human.
It’s just a black and red sleeping bag.
The darkness leaps,
a beast of roar and dust.
There’s no place for you and me in this world
of total death.
But you can’t drown a sea in blood–
the sea of free people.
The killing centipedes crawling on mechanical knees
will never grab this land.
By Hesham Eldeeb
(Original, in Ukrainian)
Господи, забери безсмертя, залиши нам
холодний погріб для яблук.
забери
душі. усі свої іграшки. тільки залиш нам життя
не Адама, не Єву і не твого – мого
малого сина.
сира печера у підвалі з дощатою підлогою.
земля обітованна.
але нам потрібен бетон.
запах кішок, матраци, купа засмальцьованих ковдр.
а місто живе і в нього встромлюють
снаряди як голки. божевільний кравець шиє
потворну безрукавку, безголовку.
але тут люди –
не манекени.
майбутнє – двері з каламутно білого оргскла
кольори невідшліфованих діамантів.
двері плавно відсуваються від тебе щохвилини,
кожен вдих-видих.
іноді швидше, іноді повільніше – якщо їй цікаво.
це у мирний час. але під час війни
майбутнє просто відстрибує убік
як коник чи жаба.
секунда – і більше нічого попереду.
прірва. пульсує порожнеча
збита із єхидних квадратиків-пікселів
у грі маніяка.
у мирний час епоха розмірено повільно
злизує нас
просто як морозиво, а зараз
кремлівський вован, божевільний варан
гризе нас.
нашу землю, просочену кров’ю.
усипану шматками бетону, щебеню.
вмивається отруйною слиною.
ракетний бал смерті.
так чорнобурка пробиває сніговий наст у стрибку,
пірнає у сніг,
щоб схопити полівку. сусідку Валю.
іде полювання на людей.
російські вбивці підсвічені
мерехтливим слизом хворих ідей.
я їх бачу за десятки, сотні кілометрів.
думки стрибають наче каміння по товстому льоду.
дихання перетворюється на білі водорості.
тримаємось за руки.
чорно-синя порожнеча голодна ніч –
велетенська пума обнюхує балкони.
виблискують білки очей. “є хто живий?”
вирвані з корінням стіни.
дерева скручені у спіралі.
обірвані кам’яні сходи як недописані поеми.
тіло на асфальті – чорно-червоний спальний мішок:
хіба це людина?
темрява стрибнула на.
звір шуму та пилу.
у цьому світі тотальної смерті
немає кохання, співчуття, добра. немає місця
для тебе та мене.
але не втопити у крові
море вільних людей.
сороконіжкам вбивць на механічних колінах
не забрати нашу землю.
Dmitry Blizniuk (Author) / Sergey Gerasimov (Translator)
Dmitry Blizniuk is a poet from Ukraine. His poems have appeared in POETRY Magazine, Five Points, Rattle, Los Angeles Review, The Cincinnati Review, The Nation, Prairie Schooner, Plume, The London Magazine, among others. His poems have been awarded RHINO 2022 Translation Prize, and his folio had been selected as a runner-up in the Gregory O’Donoghue Competition. He was also a finalist for the 2025 Gabo Prize.
Sergey Gerasimov is a writer, poet, and translator who lives in Ukraine. His work has appeared in Rattle, The Cincinnati Review, Poetry, and The Threepenny Review, among others. Since the first day of Russia’s attack on Ukraine, he has remained in Kharkiv, writing nearly six hundred anti-war articles for the Swiss newspaper Neue Zürcher Zeitung. His book Feuerpanorama, translated into German by Andreas Breitenstein, was published by dtv in 2022.
Hesham Eldeeb (PhD) is an Egyptian artist and professor at Fayoum University, Egypt. He has participated in more than fifteen art exhibitions across Russia, the United States, Turkey, Algeria, and Oman. His work engages deeply with human heritage, exploring the drama of existence through meditations on suffering, belonging, and war. Marked by emotional intensity, his art reflects on the fragility of life and the enduring traces of conflict.
